СВІДОЦТВА ПРО ЖИТТЯ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
БАРБОРА ЖАГАРСЬКА – одна з перших у кінці ХІ – на початку ХІІ ст. святих Слуг Божих литовської нації, що збереглися у пам’яті історії і все ще відомі нації як гідні, святі, та чесні. Тривалість її життя у Великому Князівстві Литовському: народилася у 1578 році – померла у 1604 році.
За наявними даними, першим про достовірність Жагарської Діви у своєму звіті за 1775 р. до Святого Престолу говорить єпископ Жямайтійський Анта́нас Тішкя́вічюс (Антоній Тишкевич). Він пише: «Вважаю, що варто згадати про нетлінні останки однієї невісти, вгодної Богові, що стали знаменитими через безліч чудес. Серед живих немає вже нікого, хто міг би знати її ім’я або з якого роду була ця невіста, і лише деяким особам вона з’явилася уві сні, і назвала себе Барборою».
Як каже нам оповідь, що передається з вуст у вуста, всього лиш через кілька років після смерті Барбори трапилась одна надзвичайна подія, яка дала початок культу Барбори як посередниці і заступниці перед Господом. Пов’язують це із вторгненням шведів у Литву (в 1655 р.), коли нападники пограбували і спалили храм у Старомісті Жагаре разом з останками померлих, що були у крипті — тоді тіло Барбори, знайдене в попелі після пожежі, не згоріло, а лишень почорніло.
Не маючи жодних сумнівів у правдивості цієї незвичайної події, єпископ Анта́нас Тішкя́вічюс у згаданому звіті до Святого Престолу продовжує: «Хоча тіло невісти потопало у попелі померлих, залишилось воно незайманим від вируючого полум’я багаття, не обгоріла ні жодна його частина, ні навіть волосся. Неушкоджене тіло непорочної невісти було вийнято з попелу і знову з пошаною покладено в труну як істинне свідчення Божої могутності та її заслуг. І тепер тіло — неушкоджене, тільки почорніле». У цьому ж документі, єпископ Жямайтійський перед початком опису восьми чудес, що відбулися за заступництвом Барбори у 1735-1748 рр., зазначає: «Безліч нещасних, невиліковними хворобами пригноблених, прибігають до гробу невісти і відразу ж тут досвідчують поміч. Оповідь моя без краю тривала б, якби хоч мимохідь недуг, що у всіх усунені були, я торкнувся…»
ТРАДИЦІЯ КУЛЬТУ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
У 1711 році, після перенесення нетлінних останків Барбори у крипту відбудованого храму Старомістя Жагаре, розпочалося привселюдне, триваюче впродовж століть і аж до наших днів, набоженство до Жагарської Діви, віруючи, що вона є святою.
У 1878 році, коли Литва потерпала від гноблення царської Росії, нетлінні останки Барбори, що знаходилися в крипті храму Старомістя Жагаре, були замуровані. Але намагання таким чином послабити віру у Бога, що зміцнювалася за заступництвом Барбори, були безплідними. Навпаки, коли 19 років потому, здійснюючи ремонт у храмі, було знайдено тіло Діви, яке знову ж таки було неушкодженим — набоженство до Барбори ще більше зростало і ширилось.
ІСТОРІЯ НЕТЛІННИХ ОСТАНКІВ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Нетлінні останки Барбори Жагарської спочивали в заскленій труні у крипті храму, під головним вівтарем. У 1940 році, коли Радянський союз окупував Литву, напади на феномен Барбори Жагарської не зупинилися. Особливо це відчувалося протягом 1957-1963 років. У 1963 році, коли за вказівкою окупаційної влади храм закрили, нетлінні останки Барбори були вивезені у невідомому напрямку. Тепер про Діву нам нагадують лише символічна труна в тій же крипті храму і пам’ятна дошка на дверях крипти.
Щоб глибше вивчити життя Барбори Жагарської, тривають подальші пошуки документів в архівах, опитування, реєструються нові свідчення віруючих. Розкопки, що здійснювалися впродовж останнього часу з метою знайти можливе місце поховання Барбори, не дали жодних результатів.
КНИГА РЕЄСТРАЦІЇ ЧУДЕС ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Через 100 років після першої офіційної згадки про Барбору (в середині XVIII ст.), єпископ Моте́юс Вала́нчюс 7 січня 1860 р. зобов’язав парафіяльного священика храму Старомістя Жагаре Сільвестраса Лімажя́вічюса реєструвати чудеса або інші Божі милості і ласки, що відбулися і були отримані за заступництвом Барбори Жагарської. Таким чином була започаткована так звана книга реєстрації чудес Барбори Жагарської у яку до 14 грудня 1940 р. було записано 97 випадків. Втім, жоден із цих випадків канонічно не був досліджений. За радянських часів деякий час вважалося, що книга реєстрації чудес Барбори Жагарської пропала. А коли Литва відновила свою Незалежність у 1990 році, парафіяльний священик храму свв. Апостолів Петра і Павла Болє́словас Бабра́ускас ТІ розпочав пошуки книги і у 1994 році знайшов її.
Цю безцінну книгу реєстрації чудес Барбори Жагарської зберіг священик Пранці́шкус Щяпа́вічюс, який у той важкий для Литовської Церкви радянський період був парохом храму Старомістя Жагаре. Ця книга, без сумніву, найкраще свідчить про славу святості чудотвориці Барбори — fama sanctitatis, яка, не звертаючи уваги на різні політичні переміни та окупаційні режими, ніколи не була перервана.
ПРОЦЕС У СПРАВІ БЕАТИФІКАЦІЇ ТА КАНОНІЗАЦІЇ
Святий Престол 13 травня 2005 р., відповідаючи на клопотання єпископа Шяуляйського Еуґе́ніюса Барту́ліса № 0376/04 від 11 листопада 2004 р. розпочати процес у справі беатифікації та канонізації Барбори Жагарської, повідомив, що, ґрунтуючись на апробованих Конгрегацією у справах проголошення святих 7 лютого 1983 р. приписах, призначених для єпископів, які здійснюють дослідження справ святих, немає перешкод, щоб такий процес розпочати.
Опираючись на вище згаданий дозвіл і приймаючи до уваги прохання віруючих Шяуляйської єпархії, єпископ Еуґе́ніюс Барту́ліс 24 вересня 2005 р. урочисто розпочав процес у справі беатифікації та канонізації Барбори Жагарської.
Вести цю справу були призначені наступні члени Трибуналу: постулятор — священик, ліценціат літургії Міндо́вг Григалюс, делегат єпископа — священик, ліценціат теології То́мас Кяду́шіс, промотор справедливості — священик, ліценціат теології Са́улюс Палю́нас, нотар процесу — се́стра Дану́те Сакалау́скайте ACJ.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА
НАУКОВІ ПРАЦІ
МОЛИТВИ
IMPRIMATUR
†EUGENIJUS BARTULIS
EPISCOPUS SIAULIENSIS
ŠIAULIAI, 11.10.2018
D-018/18
МОЛИТВА ЗА ПРОСЛАВУ СЛУГИ БОЖОЇ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Люблячий нас Боже, щиро молимо Тебе, щоб Раба Божа Барбора Жагарської, яка, натхненна глибокою вірою ревно опікувалась убогими, що відійшла до Господа у молодому віці і вже чотириста років славиться чудесами й щедрими ласками, була зарахована до лику блаженних. Благодаті, отримані за її заступництвом, нехай заохочують всіх, особливо молодих християн, що зустрічаються з викликами сучасного світу та виховують в собі непохитну віру та довіру Богові. Просимо через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.
С. Слуга Божа Барбора Жагарської,
В. Молися за нас!
ОТЧЕ НАШ, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо нашим винуватцям, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від злого. Амінь.
РАДУЙСЯ, МАРІЄ, Благодаті повна! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками й благословенний плід лона Твого, Ісус.
Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.
СЛАВА ОТЦЮ, і Сину, і Святому Духові, і нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь.
МОЛИТВА ПРО ЗДОРОВ’Я З ЗАСТУПНИЦТВОМ СЛУГИ БОЖОЇ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Люблячий нас Ісусе, Ти нас закликаєш: «Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі! Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них.» (Мт 18, 19–20).
Боже, я закликаю до заступництва Твоєї Слуги Барбори Жагарської. Якщо це відповідає волі Твоїй та буде спасінням для душі й тіла [вимовити імена хворих], я смиренно прошу повернути мені [вимовити імена хворих] здоров’я.
«На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений!» (Пс. 31, 2).
ЛІТАНІЯ СЛУГИ БОЖОЇ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Kyrie, eleison! – Christe, eleison! Kyrie, eleison!
Христос, почуй нас! – Христос, слухай нас!
Батько, Отець небесний, помилуй нас!
Син, Спаситель світу, Боже, помилуй нас!
Святий Дух, Боже, помилуй нас!
Свята Трійця, єдиний Господь, помилуй нас!
Відповідь після кожного вітання:
Молися за нас!
Мати усіх світлих Дів, –
Що радіє в небесній славі разом з усіма святими, –
Слуга Божа Барбора Жагарська, –
Діва, що жила непорочно –
Що довірила своє життя Христу, –
Свою молодість Христу пожертвувала, –
Наречена Ісуса, молися за нас! –
Підкорившись волі Божій, молися за нас! –
З палкою любов’ю до Євхаристійного Ісуса, –
Що покликана проголосити чистоту тіла, –
Що вічно й радо живе тут на землі, –
Що щоденне життя своє присвятила молитві та посту, –
Що в природі знайшла відображення вічної краси, –
Що поширює святковий аромат Ісуса навколо, –
Смиренна перед старійшинами Церкви, –
Що отримала сили жити з Розп’ятого Ісуса, –
Слухняна в супроводі Святого Духа, –
Розіп’явши гріх у своєму тілі перед єднанням з Христом,
Прикрасивши своє буття молитовним життям, –
Ночами об’єднана з Христом, –
Широко розгорнула серце для небесних дарів, –
У смерті об’єдналася душею зі Святою Трійцею, –
Знайшла одкровення свого імені уві сні, –
Мовчазна у Христовому поході, –
Вивела литовські душі від пасток язичництва, –
Заступниця у життєвих складнощах та хворобах, –
Рятівниця бідних, –
Захищає від пожеж, не дозволяючи вогню руйнувати тіло –
Після смерті випромінююча світло та чистоту, –
Сяє зірка Божа Йому в честь на короні, –
Смиренної Раби Божої Барбори Жагарської, –
Помолимось.
Всемогутній Вічний Боже, через страждання Ісуса, смерть та воскресіння Хрещеного відродження для нашого вічного життя і покликання до праведності, молимося тобі, щоб через життєвий приклад і саможертовну любов діви Божої Барбори Жагарської до Царства Небесного ми уникнули будь-яких гріхів, злих намірів, і обману, і завдяки її заступництву досягли радісного вічного життя. Просимо через Христа, Господа нашого. Амінь.
ВИПАДКИ БОЖОЇ МИЛОСТІ, ОТРИМАНОЇ ЗАВДЯКИ ЗАСТУПНИЦТВУ СЛУГИ БОЖОЇ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ
Примітки:
а) Виписка з реляції єпископа Антанаса Тишкявічюса № 713 від 1755 р., адресованої Папі Римському Бенедикту XIV. Про чудеса, що сталися, завдяки заступництву Слуги Божої Барборі Жагарської, переклад з латинської мови Станісловаса Понішкайтіса, in: фонд ТбСББЖ (DTBŽbb) архіву Шяуляйської єпархії, ориг.: Relationes Status Dioecesium in Magno Ducatu Lituaniae, т. 1. Dioeceses Vilnensis et Samogitiae, Roma: Academiae Lituana Catholica Scientiarum, 1971, стор. 366-368.
б) Реєстраційна книга чудес, що відбулися завдяки заступництву Барбори Жагарської, переклад з польської мови Ірени Катілене, інша частина випадків — на литовській мові, in: Щорічник католицької академії Литви, Вільнюс, 2 000, т. 16, стор. 454-523.
в) Випадки Божої милості, отриманої завдяки заступництву Барбори Жагарської: події, що відбулися після 1940 р., записані під час наукових експедицій 2006-2008 рр., in: фонд DTBŽbb архіву Шяуляйської єпархії.
д) Паулюс Гуга, Біографії: Барборa Жагарська [самвидав-во, 1964], in: фонд DTBŽbb архіву Шяуляйської єпархії.
е) Софія Лажінскайте [особисте свідчення], in: фонд DTBŽbb архіву Шяуляйської єпархії.
ПОСИЛАННЯ
Інформацію про Слугу Божу Барбору Жагарську можна знайти в Інтернеті:
https://www.sventumogarsas.lt/barbora-zagariete/
ПРО БЛАГОДАТІ, ОТРИМАНІ ВІД ГОСПОДА ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ СЛУГИ БОЖОЇ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ, ПРОСИМО ПОВІДОМЛЯТИ НА АДРЕСУ:
Курія Шяуляйської єпархії «DTBŽbb» вул. Тільжєс 186 ЛТ-76294 м. Шяуляй Литва (Lietuva) | Телефон: +370 41 521110 Факс: +370 41 521114 Електронна пошта: |
Щиро Вам дякуємо і просимо, повідомляючи свідчення на вказану адресу, вказати також свої точні контактні дані.
ЗАУВАГА
Про появі нових фактів про життя Слуги Божої Барбори Жагарської, цей текст буде уточнено.
ЖЕМАЙТІЙСЬКИЙ ЄПИСКОП АНТАНАС ПАШКЯВІЧЮС
Син Емануеліса Владісловаса, граф Логойська та Бердичева Антанас Тишкявічюс народився в 1700 р. в Логойську. У молодості він вирішив стати священиком і вступив до лав духовенства. Антанас Тишкявічюс був каноніком у Вільнюсі. У 1744 р. він переніс з Кражяй в столицю Жемайтійської єпархії Варняй Жемайтійську духовну семінарію. У 1752 р. скликав у Варняй синод Жемайтійської єпархії.
Єпископ Антанас Тишкявічюс пішов по стопах свого попередника єпископа Юргиса Тишкявічюса, надаючи всебічну підтримку заснованої останнім Жемайтійської Калварії. У 1750 р. він побудував тут новий дерев’яний костел, в якому під великим вівтарем в 1762 р. перепоховав останки єпископа Юргиса Тишкявічюса, привезені з Кенігсберга (згодом останки були перенесені в Варняй). У 1744 р. єпископа Антанаса Тишкявічюса нагородили орденом Білого Орла, згодом призначили членом Верховного Трибуналу. Єпископ помер у 1762 р. в Алседжяй, у палаці єпархії. Похований у Варняй.
Навчався у Вільнюській академії, отримав ступінь доктора філософії, два роки вивчав теологію. У 1715 р. висвятився на священика. 20 липня 1739 р. призначений титульним Меннітським єпископом і помічником Київського єпископа, 16 вересня 1740 р. переведений єпископом у Жемайтію. Після прибуття в єпархію відвідував парафії, піклувався про підвищення рівня освіти священиків, організував для них 3-місячні курси в Варняй; турботу про учнів духовної семінарії доручив ченцям піаристам, піклувався про збільшення числа семінаристів. Варняйську духовну семінарію переніс у нові дерев’яні будівлі; запровадив для семінаристів і священиків обов’язкові 7-денні реколекції. Поселив у Варняй ченців Рохіт; санкціонував заснування монастиря сестер маріінок; розділив єпархію на 10 деканатів; встановив порядок паломництва прихожан на великі храмові свята в Шилуву і Жемайтійську Калварію. 4-6 червня 1952 р. скликав у Варняй єпархіальний синод, постанови якого опублікував у Вільнюсі. Побудував костел в Жемайтійській Калварії, побудував вівтар біля Моседського костелу. Перевіз з Пруссії останки єпископа Ю. Тишкявічюса і перепоховав їх у склепі під костелом Жемайтійської Калварії. Надрукував: «Krolewska droga do nieba albo žycie S. Kazimierza krolewica polskiego y W. Ks. L.» (1752 р.); «Synodus dioecesana Mednicensis seu Samogitiae» (1752 р.) і присвячений йому «Pedelis miros saldžiausi medi kryžiaus Jezusa Pona» (1750 р.) у перекладі з польської мови.
Помер 31 січня 1762 р. в Алседжяй, похований в єпископській крипті Варняйского кафедрального собору.
(Біографія представлена на основі: http://www.straipsniai.lt/zmones/informacija/Izymus_zmones/puslapis/5389)
11 серпня 1745 р. Антанас Тишкявічюс скоїв консекрацію Старожагарського костелу. З цього приводу відвідав і оглянув нетлінні останки Барбори. Все, що почув про Барбору Жагарську, він в 1755 р. описав у реляції про Жемайтійську єпархію, адресовану Папі Римському Бенедикту XIV. Святому Престолу у Ватикані єпископ Антанас Тишкявічюс представив вісім чудес, що відбулися завдяки заступництву Слуги Божої Барбори Жагарської. Цим документом цікавився, редагував його і в 1971 р. опублікував професор литовського походження Паулюс Рабікаускас, який жив у Римі і працював у Григоріанському університеті.
ІЗ РЕЛЯЦІЇ ЄПИСКОПА ЖЕМАЙТІЙСЬКОГО АНТАНАСА ТИШКЯВІЧЮСА ДО ПАПИ РИМСЬКОГО БЕНЕДИКТА XIV
Я вважаю, варто згадати про прах однієї дорогої Богу діви, відомі численними чудесами. Серед живих більше немає нікого, кому відоме ім’я або походження цієї діви, лише деяким вона, з’явившись уві сні, сама назвалася Барборою […]
Однак, потопаючі у попелі мертвих, незаймане розбурханим полум’ям, ніде не обгоріле, з уцілілим волоссям, абсолютно не постраждале тіло невинної діви, було витягнуто з попелу і знову шанобливо покладено в домовину, як правдиве свідчення сили Божої і її заслуг. І зараз воно як і раніше не зітліле, лише почорніле […]
Багато нещасних, ослаблених невиліковними хворобами, шукають укриття біля труни діви, і тут же отримують допомогу. Історія могла б нескінченно поширюватися, якби я хоч мимохідь згадав про всі вилікувані недуги…
(Єпископ Антанас Тишкявічюс).
F00-99. ПСИХІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ
G00-G99. ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
H00-H59. ХВОРОБИ ОКА ТА ЙОГО ПРИДАТКОВОГО АПАРАТУ
Q00-Q99. ВРОДЖЕНІ АНОМАЛІЇ, ВАДИ РОЗВИТКУ, ДЕФОРМАЦІЇ ТА ХРОМОСОМНІ ПОРУШЕННЯ
Z00-Z99. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ’Я
МОТЕЮС ВАЛАНЧЮС (1801-1875) — ЖЕМАЙТІЙСЬКИЙ ЄПИСКОП, ПРОСВІТИТЕЛЬ, ПИСЬМЕННИК, ОРГАНІЗАТОР ТОВАРИСТВА ТВЕРЕЗОСТІ.
Мотеюс був четвертою дитиною в сім’ї Міколаса і Они Валанчюсів. Народився 28 лютого 1801 р. в селі Насренай Салантської парафії Тельшяйського повіту. На початку XIX ст. сім’я Валанчюсів з Насренай переїхала в село Клаусгальвяй-Меседжяй. Мотеюс навчався в домініканській гімназії Жемайтійської Калварії (1816-1821), потім (1822-1824) – в Варняй, а в 1824-1828 рр. — у Вільнюській духовній семінарії.
1 вересня 1828 р. у Вільнюському Кафедральному соборі був висвячений на священика. Служив капеланом в школах Мозиря (нині Білорусь, Гомельська область), Кражяй (1834-1840). Був професором Вільнюської (1840-1842) і Петроградської (1842-1844) духовних академій. З 1845 р. по 1850 р. був ректором Варняйскої духовної семінарії. У 1850-1875 р. очолював Жемайтійську єпархію.
Пастир помер 17 травня 1875 р. Похований в Каунаському кафедральному соборі-базиліці.
За 25 років служіння на посаді єпископа М. Валанчюс висвятив у священики 550 семінаристів, для більш 700 тис. дітей справив таїнство конфірмації, побудував 50 церков. Будучи єпископом Жемайтії, піклувався про будівництво литовських парафіяльних шкіл, невеликих бібліотек, книгарень. Організував акцію тверезості, завдяки якій в Литві протягом двох років споживалося приблизно в 8 разів менше горілки.
В період заборони литовської преси (1864-1904) організував діяльність книгонош і керував ними.
М. Валанчюс написав близько 50 книг, з яких найважливішими є: «Жемайтійська єпархія» (дві частини), «Kantyczkos», «Паланзький Юзе», «Розповіді Антанаса Третінінкаса», «Книжка для дітей», «Книжка для дорослих людей» та ін.
М. Валанчюс — класик литовський літератури, відомий автор дидактичної прози.
(Біографія представлена на основі: http://samogitia.mch.mii.lt/mpkelias/ASMENYS/valancius.lt.htm)
РЕЄСТРАЦІЙНА КНИГА ЧУДЕС, ЩО СТАЛИСЯ ЗАВДЯКИ ЗАСТУПНИЦТВУ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ [1]
З давніх часів прах Барбори в Старому Жагаре відомий своїми чудесами, проте, якщо їх не записати, вони змінюються і незабаром в них перестають вірити. Щоб цього не сталося, і з метою збереження пам’яті про чудеса на прийдешні часи, коли, можливо, Господу буде завгодно обдарувати ці останки громадським шануванням, доручаємо Тобі, наш улюблений у Христі настоятель костелу, в цю книгу польською мовою записувати всі чудесні події, які відбулися або відбудуться біля могили Барбори. Записувати слід розповіді гідних довіри, моральних і благочестивих свідків, які зрозуміли обставини чудес так, що без тіні сумніву відразу ж зможуть повторити їх під присягою, якщо духовне керівництво вирішить, що це необхідно.
(Мотеюс Валанчюс, Жемайтійський єпископ, Варняй, 1860).
[1] Записи в книзі, яка була заведена в часи єпископа М. Валанчюса, були зроблені в 1860-1940 рр. Детальніше про це джерело див. Статтю Й. Борути, І. Катілене, А. Катілюса in: Щорічник католицької академії Литви, Вільнюс, 2 000 , т. 16, стор. 443-453. Найчастіше представлені свідчення людей, з якими відбулися чудеса. У реєстраційній книзі зазвичай вказувалося і кілька, як стверджувалося, надійних свідків, серед яких зустрічаються і конкретні священики. Більш докладний опис подій — у вищевказаному джерелі.
A00-B99. ДЕЯКІ ІНФЕКЦІЙНІ ТА ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ
C00-D48. НОВОУТВОРЕННЯ
D50-D89. ХВОРОБИ КРОВІ, КРОВОТВОРНИХ ОРГАНІВ ТА ОКРЕМІ ПОРУШЕННЯ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІМУННОГО МЕХАНІЗМУ
F00-F99. ПСИХІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ
G00-G99. ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
H00-H59. ХВОРОБИ ОКА ТА ЙОГО ПРИДАТКОВОГО АПАРАТУ
H60-H95. ХВОРОБИ ВУХА І СОСКОПОДІБНОГО ВІДРОСТКА
I00-I99. ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ
K00-K93. ХВОРОБИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ
L00-L99. ХВОРОБИ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ
M00-M99. ХВОРОБИ КІСТКОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ ТА СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ
N00-N99. ХВОРОБИ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ
O00-O99. ВАГІТНІСТЬ, ПОЛОГИ І ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД
Q00-Q99. ВРОДЖЕНІ АНОМАЛІЇ, ВАДИ РОЗВИТКУ, ДЕФОРМАЦІЇ ТА ХРОМОСОМНІ ПОРУШЕННЯ
S00-S98. ТРАВМИ, ОТРУЄННЯ ТА ДЕЯКІ ІНШІ НАСЛІДКИ ДІЇ ЗОВНІШНІХ ПРИЧИН
Z00-Z99. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ’Я
ВИПАДКИ ІЗ ЖИТТЯ
Нещастя лікаря
Виконуючи свій обов’язок, йшла через гай
Зовсім недавно, ще цього літа.
Сутеніло, промені сонця згасли,
Настала ніч — стало сумно.
Так вона думала тоді.
Думки плуталися з сутінками,
Коли грабіжник нахабно схопив її за шию.
Вона тільки встигла вимовити — «Ісусе! Марія! »
Намагалася врятувати своє життя,
Віддала все золото і срібло —
Ніщо не рятує, вони повинні її задушити.
Один тримає і кричить: «Треба мотузку тягнути!»
— Свята Барборо, знаменита чудесами,
Ти всім допомагаєш, і за мене, вдову, заступись, —
У поспіху вона вимовила це святе ім’я,
І відразу відчула — плечі звільнилися.
Отримавши знак допомоги святих,
Вона вирвалася з рук страшних убивць.
Боже милостивий, дякую Тобі,
Що волею Твоєї я уникла небезпеки.
Свята опіка дивом допомогла,
І я пообіцяла розповісти про це людям
Зараз і назавжди, і на вічні віки
Прокидаючись щоранку, доки очей навік не заплющу.
(Запис № 39).
F00-F99. ПСИХІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ
Моя подруга Рута була вдовою. У неї ріс син Лаурінас. Не виходило у неї з сином спілкуватися, виховувати його. Лаурінас 3 рази намагався отруїтися. Якраз були проводи ксьондза Вітаутаса Грігаравічюса, остання його Меса. Ми з чоловіком зайшли до подруги додому. Побачили, що газ включений. Лаурінас вже був непритомний. Ми з чоловіком винесли Лаурінаса з кімнати. Йому було всього лише 14 років. Того дня був відкритий склеп Барбори. Я благала Барбору допомогти Лаурінасу привести до ладу свій внутрішній світ, знайти життєвий шлях. Я просто плакала, стоячи на колінах, так просила. Лаурінас, хоч і поступово, але дуже змінився. У Шяуляй закінчив одну вищу школу, згодом — іншу. Для мене Бог занадто величний, а я — занадто мала, щоб звертатися до нього безпосередньо. Барборa для мене була немов невидимою сестрою, яка завжди знаходиться поруч. Я відчувала її опіку. Віра в Бога, насамперед, йшла через Барбору.
Жагаре, 11.08.2006.
У Скайстгірісе я живу з 1966 року. У сім’ї була шостою. Батько був хворий: його копитами побив кінь, рука була зламана. Тому ні у кого не було часу за мною стежити, не зводячи очей, піклуватися про мене. З малих років доводилося пасти гусей. Одного разу ми вигнали на поле лошат. Того разу, злякавшись лошати, я не повернулася додому. Мені було шість років. Від переляку залишилася інвалідом: на стегні з’явилася рожа. Потім переляк перекинувся на обличчя. Очі страшно набрякли, губи були товсті, немов опухлі. Обличчя стало жахливим. Ховалася у будинку, щоб сусіди не побачили. Коли мені було років 14, я почула, як сусідка говорила, що в Жагаре є Барбора, яка славиться своїми чудесами. Оскільки війна вже закінчилася, я, нікому не кажучи, в один прекрасний день зібралася в Жагаре. Запитала у людей, де можна знайти Барбору. Дуже довго молилася в склепі [напівпідвалі], просила, щоб Барбора вилікувала мені обличчя. Благати, щоб нога одужала, навіть в голову не прийшло. Грижа на обличчі була найважливішим на світі. Вірите чи ні — через півроку обличчя стало нормальним: очі широкі, губи нормальні, жодних набряків. Я була безмежно вдячна Барборі. Батько на той час вже помер, і моєї радості не побачив.
Жагаре, 11.08.2006.
H00-H59. ХВОРОБИ ОКА ТА ЙОГО ПРИДАТКОВОГО АПАРАТУ
Станіслава Йонут розповідала, що в Жагаре жив сліпий хлопчик. Лікарям не вдалося вилікувати його сліпоту. Від вічної сліпоти хлопчика врятувала молитва його мами до Барбори. Диво сталося приблизно у 1927 р. Тоді мама, продавши корову, гроші, в якості подяки за чудесне прозріння сина, пожертвувала костелу. Перед іспитами і 1 вересня школярі тричі обходили навколо труни Барбори в склепі костьолу, підлога якого була викладена плиткою. Як вчителі, так і учні відвідували труну Барбори, біля якої всі, зосередившись, читали молитви.
Мама розповідала, що одна бабуся з Жагаре була сліпа і зовсім не могла ходити. Вона молилася біля труни Св. Барбори. Стала бачити і ходити без жодних операцій. Всі тоді говорили, що це диво. Це сталося десь у 1936 р.
Жагаре, 06.08.2006.
L00-L99. ХВОРОБИ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ
У сестри на обличчі була велика пляма. Скільки лікарів її оглядало, скільки ліків випито! Ніщо не допомагало. Мама порадила молитися Барборі. Дочка так і зробила. Навіть не відчула, як пляма зникла. Це повинно було бути до війни.
Жагаре, 10.08.2006.
O00-O99. ВАГІТНІСТЬ, ПОЛОГИ І ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД
Моя мама була вагітна, коли в матці з’явилася пухлина. І вагітність, і рак матки одночасно. Треба було вибирати — оперувати чи виношувати дитину, не чіпаючи пухлини. Мені було п’ять років. Пам’ятаю, мати молилася біля труни Барбори і дуже плакала. У 1962 р. успішно народила сестру Віду. Пухлина зникла сама по собі.
Жагаре, 11.08.2006.
S00-S98. ТРАВМИ, ОТРУЄННЯ ТА ДЕЯКІ ІНШІ НАСЛІДКИ ДІЇ ЗОВНІШНІХ ПРИЧИН
Мені на коліна впав борт причепа від трактора. М’ясо було зірвано до кістки. Лікувався в хірургічному відділенні Йонішкської лікарні. Хірург Бендікас (досі працює в Йонішкській лікарні) чесно сказав, що він не знає, що накладати, чим лікувати. Пропонував ампутувати ногу. Я молився Барборі, вимовляючи молитви. Сестра Ясайтене з села Жюра лікувала ногу травами, накладаючи їх на рану. Через рік нога зажила. Завдяки Барборі молитвою і пожертвуванням, я відвідав підземелля костелу, ще раз оглянув труну, яка, як мені здалося, була виконана ковалем.
Жагаре, 06.08.2006.
Z00-Z99. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ’Я
У радянські часи, коли твердо трималася атеїстична ідеологія, стався випадок, який не покидає мою пам’ять. До труни Барбори приїхали два брати і сестра. Вони молилися в костелі, благаючи про милість. Зустрівши настоятеля, вони розповіли йому свою історію: сестра страждала на невиліковну хворобу; жінка, яка лежала в палаті, сказала їй: «Якби ви поїхали в Жагаре до Барбори, всі були б здорові». Тоді сестра подумала: «От би отримати хоч клаптик шати цієї Барбори, я б точно одужала». Віра в могутність Барбори допомогла. Одужавши, сестра разом із братами приїхала в Жагаре, щоб подякувати Барборі. У той час настоятелем Жагарського костелу був Повілайтіс 1902 р. Все, що почув від цих приїжджих, він розповів людям на проповіді. «Совєти» занепокоїлися. Але брати цієї дівчини були партійними, і зам’яли як новину про чудесне зцілення сестри, так і ідеологічне хвилювання.
Жагаре, 2006-08-06.
A00-B99. ДЕЯКІ ІНФЕКЦІЙНІ ТА ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ
Софія Лажінскайте, вчителька (сестра священика Пятраса Лажінскаса):
Йшов 1942 рік. Мені, вісімнадцятирічній, оперували ангіну. Після операції я ледве могла відкрити рота, насилу пережовувала їжу. Через приблизно два місяці мені стало боліти десь в області лівого вуха, точніше, біля кута нижньої щелепи. На обличчі з’явилася пухлина. Оскільки за два тижні вона не зникла, мене поклали в лікарню в Каунасі. Лікарі встановили дуже рідкісне, хронічне гнійне інфекційне захворювання — актиномікоз. Лікування антибіотиками було недостатнім. Після опромінення рентгеном деякий час дуже боліла шия та обличчя, пухлини на лівій стороні обличчя піднімалися на поверхню шкіри одна за одною. Їх оперували, вставляли дрени для відтоку гною, і так тривало, тривало… Ночами я не могла заснути, тому виходила в коридор, тримаючи в руках вервицю. Молилася чудотворній Лурдській Богоматері, благаючи про здоров’я. Молитвами зверталася до всіх святих, імена яких приходили в голову. Приблизно через два місяця, не вилікувавши (причин цієї рідкісної хвороби медицина не може пояснити, тому й належного лікування неможливо підібрати), мене виписали з лікарні. Під свою опіку мене взяв брат, священик Пятрас, який працював в Каунасі. У лікарні Червоного хреста мені була зроблена ще одна операція, цього разу іншим професором. Після наркозу я довго не прокидалася. Здоров’я і в цей раз не відновлювалося. Мене знову виписали з лікарні, не вилікувавши. Брату, священику Пятрасу лікар сказав: «За кордоном, можливо, і вилікували б, а у нас немає такої можливості», а братові Вітаутасу повідомив: «Заберіть сестру, її хвороба невиліковна». Я повернулася жити до ксьондза Пятраса. За мною доглядала мама. Хвороба прогресувала, шкіра в області грудей була синяво-червона, додалося запалення вуха. Лікарі ще раз підкреслили безнадійність мого становища. Виписали лише риванол для промивання ран. Лежу, ходити не можу. До мене приїхав брат Ромуалдас, який жив поруч з містечком Сесікай. Засмутившись, він розповів своїм добрим знайомим з Каунаса про моє безнадійне становище. Виявилося, що ці люди були не лише тямущими, а й милосердними — вони запропонували братові реліквію Барбори Жагарської. Приніс її Ромуалдас, але оскільки він був дуже чутливим і не хотів показувати свої сльози, він передав реліквію мамі, щоб вона віддала її мені. Мама розповіла про Барбору Жагарську. У всіх з’явилася надія. За те, що я подолала цю хворобу, треба повторювати: «Слава Господу Всевишньому! Слава Барборі Жагарській, завдяки заступництву якої Бог нас вислухав, завдяки посередництву якої я отримала зцілення!» В одній медичній книзі про актиномікоз я прочитала ось що: «Може наступити тимчасове покращення, але через рік хвороба повторюється і закінчується смертю ». Слава Богу, пройшло 44 роки, а я ще жива.
Свідоцтво записано 7 березня 1986 р.
ВИПАДКИ З ЖИТТЯ
Жемайтійці з давніх часів шанували Барбору як святу і великими натовпами збиралися біля її труни, щоб помолитися. Єпископ М. Валанчюс дбав, щоб Рим самостійно розглянув пов’язані з ім’ям Барбори чудеса, і щоб Папа Римський канонізував її, тобто посмертно визнав святою. Цьому процесу завадило повстання 1863 року, придушивши яке, царська влада, крім інших покарань повсталому народу, ще більше стала перешкоджати прихильності людей до Барбори Жагарської. У 1886 р. надійшло розпорядження замурувати двері в підземелля костелу, в якому спочивали її останки. Але про вікна, укріплені залізними прутами, ніхто не подумав. Вони залишилися доступними для людей. До них помолитися приходили численні віруючі. У 1889 р. був виданий наказ і вікна замурували наглухо. Під наглядом Йонішського пристава [начальника поліції] група ремісників виконала цю вимогу. Це співпало з храмовим святом у Жагаре. Віруючі обурювалися і плакали. Незважаючи на розлучення Барбори з людьми та інші обмеження, люди не лише з Жемайтії, а й з Аукштайтії, Дзуки та інших куточків Литви і, зрозуміло, Латвії, збиралися близько замурованих дверей і вікон, щоб розповісти Барборі про свої біди, попросити її про заступництво або щирою молитвою подякувати за отриману Божу милість. Тут була надія, яка зміцнювала тіло хворих і душу здорових. Багато людей могли б точно підтвердити, що вони недаремно зверталися до Барбори по допомогу. Один з таких прикладів — жахливе нещастя моєї старшої сестри Ірени Радзівонене і чудесний його результат. Сестра Ірена жила на хуторі Званагала Вашкайської парафії у Пасвальському повіті. У 1909 р. в самий розпал робочої пори хтось викрав її піврічного синочка, мого хресного сина. Кілька днів його скрізь шукали — і своїми силами, і за допомогою поліції. Жодних результатів. Мати весь цей час місця собі не знаходила, плакала як божевільна. Від серцевого болю і плачу оглухла. Бачачи, що пошуки безглузді, сестра сама пішки подалася за сто кілометрів до Жагаре просити Барбору про допомогу. Повернулася майже через тиждень, щаслива, з синочком на руках. У Жагаре вона йшла прямо — через Жеймяліс, Крюкаю, Йонишкис і Скайстгіріс. Щиро помолившись і полив сльозами своє прохання, сестра Ірена зібралася додому. Але, повертаючись від Жеймяліса, чомусь повернула на Лінкуву, подовжуючи свій шлях ще на 20 кілометрів. Якраз в Лінкуве вона почула, як люди говорили про жінку, яка народила дитину, яка вже підросла… Сестра одразу кинулася в ту хату і, побачивши дитину, впізнала синочка. Зрозуміло, жінка з Лінкуви по-доброму дитини не віддала, довелося попросити допомоги у поліції. Чудовим чином знайдену дитинку мама від Лінкуви до Вашкай (20 кілометрів) на руках як пір’їнку принесла. Втоми як небувало, незважаючи на те, що за цей тиждень пошуків вона пройшла пішки понад 200 кілометрів».
Про це у 1964 р. письмово повідав брат Ірени Радзівонене Паулюс Гуга (1893-1971) і 15.03.2005 його дочка Аполонія Барборa Гуга-Ністелене.