МОТЕЮС ВАЛАНЧЮС (1801-1875) — ЖЕМАЙТІЙСЬКИЙ ЄПИСКОП, ПРОСВІТИТЕЛЬ, ПИСЬМЕННИК, ОРГАНІЗАТОР ТОВАРИСТВА ТВЕРЕЗОСТІ.

Мотеюс був четвертою дитиною в сім’ї Міколаса і Они Валанчюсів. Народився 28 лютого 1801 р. в селі Насренай Салантської парафії Тельшяйського повіту. На початку XIX ст. сім’я Валанчюсів з Насренай переїхала в село Клаусгальвяй-Меседжяй. Мотеюс навчався в домініканській гімназії Жемайтійської Калварії (1816-1821), потім (1822-1824) – в Варняй, а в 1824-1828 рр. — у Вільнюській духовній семінарії.

1 вересня 1828 р. у Вільнюському Кафедральному соборі був висвячений на священика. Служив капеланом в школах Мозиря (нині Білорусь, Гомельська область), Кражяй (1834-1840). Був професором Вільнюської (1840-1842) і Петроградської (1842-1844) духовних академій. З 1845 р. по 1850 р. був ректором Варняйскої духовної семінарії. У 1850-1875 р. очолював Жемайтійську єпархію.

Пастир помер 17 травня 1875 р. Похований в Каунаському кафедральному соборі-базиліці.

За 25 років служіння на посаді єпископа М. Валанчюс висвятив у священики 550 семінаристів, для більш 700 тис. дітей справив таїнство конфірмації, побудував 50 церков. Будучи єпископом Жемайтії, піклувався про будівництво литовських парафіяльних шкіл, невеликих бібліотек, книгарень. Організував акцію тверезості, завдяки якій в Литві протягом двох років споживалося приблизно в 8 разів менше горілки.

В період заборони литовської преси (1864-1904) організував діяльність книгонош і керував ними.

М. Валанчюс написав близько 50 книг, з яких найважливішими є: «Жемайтійська єпархія» (дві частини), «Kantyczkos», «Паланзький Юзе», «Розповіді Антанаса Третінінкаса», «Книжка для дітей», «Книжка для дорослих людей» та ін.

М. Валанчюс — класик литовський літератури, відомий автор дидактичної прози.

(Біографія представлена на основі: http://samogitia.mch.mii.lt/mpkelias/ASMENYS/valancius.lt.htm)

РЕЄСТРАЦІЙНА КНИГА ЧУДЕС, ЩО СТАЛИСЯ ЗАВДЯКИ ЗАСТУПНИЦТВУ БАРБОРИ ЖАГАРСЬКОЇ [1]

З давніх часів прах Барбори в Старому Жагаре відомий своїми чудесами, проте, якщо їх не записати, вони змінюються і незабаром в них перестають вірити. Щоб цього не сталося, і з метою збереження пам’яті про чудеса на прийдешні часи, коли, можливо, Господу буде завгодно обдарувати ці останки громадським шануванням, доручаємо Тобі, наш улюблений у Христі настоятель костелу, в цю книгу польською мовою записувати всі чудесні події, які відбулися або відбудуться біля могили Барбори. Записувати слід розповіді гідних довіри, моральних і благочестивих свідків, які зрозуміли обставини чудес так, що без тіні сумніву відразу ж зможуть повторити їх під присягою, якщо духовне керівництво вирішить, що це необхідно.

(Мотеюс Валанчюс, Жемайтійський єпископ, Варняй, 1860).

[1] Записи в книзі, яка була заведена в часи єпископа М. Валанчюса, були зроблені в 1860-1940 рр. Детальніше про це джерело див. Статтю Й. Борути, І. Катілене, А. Катілюса in: Щорічник католицької академії Литви, Вільнюс, 2 000 , т. 16, стор. 443-453. Найчастіше представлені свідчення людей, з якими відбулися чудеса. У реєстраційній книзі зазвичай вказувалося і кілька, як стверджувалося, надійних свідків, серед яких зустрічаються і конкретні священики. Більш докладний опис подій — у вищевказаному джерелі.

A00-B99. ДЕЯКІ ІНФЕКЦІЙНІ ТА ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ

1. 26 червня 1860 р. Барборa Канвовська з містечка Ендреявас Расейнського повіту 28 років страждала від лихоманки, ліки не діяли. Після обітниці благословенній Барборі лихоманка одразу ж покинула тіло хворої. (Запис № 17).
2. 29 серпня 1862 р. На тілі Марійони Мацеяускене з містечка Калварія Тельшяйського повіту під серцем виріс хворобливий гнійник. Оскільки специфічного лікування гнійників немає, вона виконувала кожну почуту пораду, щоб тільки біль вщух, але жодного полегшення не відчувала. Так мучилася цілих п’ять років. Як тільки Марійон дала обітницю благословенній Барборі, гнійник відразу лопнув. (Запис № 30.)
3. 16 травня 1864 р. Антаніна Шімайтене з села Клайшяй Жідікської парафії Тельшяйського повіту протягом трьох років страждала від гнійників на ногах і могла ходити лише на милицях. Давши обітницю Барборі, похованій в Старожагарському костелі і відомій своїми чудесами в далеких краях, відразу відчула полегшення і поступово, за один рік, повністю одужала. (Запис № 32).
4. 10 червня 1871 р. Агнета Ярамінене з села Саракай Гадунавської парафії Тельшяйскького повіту повідала про дві події. У Маріційони Петкевічюте на стегні виріс нарив — дуже болісний, що не піддавався жодному лікуванню. Незважаючи на те, що лікарі її лікували, вона 3 місяці без будь-якого полегшення майже вмирала. Як тільки жінка склала пожертвування благословенній Барборі, зникла слабкість, а нарив, навіть не лопнувши, пропав, і жінка була зцілена. Друга подія: Доміцеле Віршілене була паралізована, абсолютно безпорадна, не могла встати з ліжка протягом 2 місяців, все тіло розпухло. Давши обітницю благословенній Барборі, вона відразу відчула себе краще, набряки стали зменшуватися, суглоби стали рухатися, і Доміцеле повністю одужала. (Запис № 66).
5. 6 червня 1870 р. В Оне Жакайте з міста Вершняй Шяуляйського повіту почало дуже боліти в грудях. Вона сказала, що це від переляку формується рожа. Вісім місяців вона страждала від нестерпних болів, які супроводжувалися страшною слабкістю. Після обітниці благословенній Барборі біль в грудях перекинулася на ноги, на них з’явилися гнійники, які потім відкрилися, гній витік, після чого біль вщух і рана зажила. Жінка повністю одужала. (Запис № 56).
6. 29 червня 1939 р. У Они Навагрецкене з села Венцішкес Акмянскої парафії , яка грудьми годувала недавно народжену дитину, наприкінці червня/початку липня 1933 р. виріс гнійник, після чого на обох молочних залозах відкрилися великі рани. Вона була у двох лікарів у лікарнях Акмяне і Мажейкського повіту. Вони сказали, що допомогти може тільки операція. 29 червня 1934 р. вона відвідала могилу Барбори в Жагаре. Тут вона відчула поліпшення. Через кілька днів жінка повністю одужала. Проте, наприкінці серпня 1936 р. хвороба відновилася. Чоловік жінки Йонас Навагрецкіс вирішив, що причиною рецидиву стало те, що про диво, яке сталося, не повідомили церкву. Стоячи на колінах в Жагарському костелі, він просив Барбору зцілити дружину, обіцяючи, що три вечори поспіль він у цій інтенції буде промовляти молитву «Радуйся, Маріє». Дружина одужала наприкінці грудня 1938 р. (Запис № 96).

C00-D48. НОВОУТВОРЕННЯ

1. 27 травня 1870 р. У Томаса Лакштаса з містечка Калварія Тельшяйського повіту Каунаськоїй губернії з дитинства іноді хворіли залози під підборіддям, які душили його майже до смерті. Напади тривали по два чи три тижні, по два або три рази на рік протягом цілих десяти років. До лікарів він не звертався, від болю рятувався домашніми засобами, але повністю позбутися від нього не міг. Один жебрак порадив скласти пожертву благословенній Барборі. Томас поїхав у Жагаре, натер пасмом волосся Барбори ці шишки або залози на шиї під підборіддям. З того дня ні шишки, ні смертельна задуха не поновлювалися. (Запис № 51).
2. 29 травня 1872 р. Дворянин з Шяуляйського повіту Константінас Стульгінскіс, син Йокубаса з місцевості Бабалішкес Куртувенської парафії, з дитинства від своїх батьків — Йокубаса і Котріни, представників сім’ї Матусявічюсів Стульгінскісів — чув про дива, які відбувалися з ними самими або іншими людьми, завдяки Барборі зі Старого Жагаре. Дива відбулися і з ним самим: «1) в 1865-1869 р. я тяжко хворів, і лікарі мою хворобу називали або раком, або іншими страшними назвами; волею Головного Лікаря, завдяки заступництву Барбори, я сам, без поради лікарів, знайшов ефективні ліки, завдяки яким одужав; 2) у липні 1863 р. і 3) 14 червня минулого 1871 року, коли за мене була відслужена Свята Меса в Старожагарському костелі в найбільш критичний для моєї честі та інтересів момент, що наступив зусиллями моїх недоброзичливців – в той самий день я отримав сприятливі розпорядження від начальства — без найменшої людської допомоги, без зусиль з мого боку, лише волею Всевишнього Судді, завдяки заступництву і допомоги Барбори. Також і в інших різних домашніх справах, щиро віруючи, скорботним серцем взиваю до Божої допомоги через заслуги тієї ж Барбори, і чудесним чином отримую найефективніший порятунок, пораду, підтримку і допомогу». (Запис № 68).
3. 23 червня 1876 р. У Пятраса Шемети з хутора Лелайчяй Жемальскої парафії Тельшяйського повіту за три місяці на обличчі виросла пухлина. Лікарі сказали, що це рак і налякали, повідомивши, що він невиліковний. Побачивши, що людські сили і наука не в змозі повернути йому здоров’я, Пятрас звернувся до Бога, благаючи через Барбору про відпущення гріхів і пощаду. З того моменту його самопочуття поліпшувалося. Повністю зцілився він за три тижні. (Запис № 83).

D50-D89. ХВОРОБИ КРОВІ, КРОВОТВОРНИХ ОРГАНІВ ТА ОКРЕМІ ПОРУШЕННЯ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ ІМУННОГО МЕХАНІЗМУ

1. 12 липня 1874 р. Марційона Стріпінайтіте з села Петрікал Ілакської парафії Тельшяйського повіту дев’ять років страждала від кровотеч з губи і носа, все тіло було посипано хворобливими виразками. Вона була бідна і лікувалася лише домашніми засобами. Хвороба за весь цей час позбавила її всіх сил, аж до втрати свідомості. Одного разу уві сні якийсь старець порадив їй звернутися до благословенної Барбори з Жагаре, щоб та вступилася за неї перед Богом, і вона одужає. Послухавшись цієї поради, вона відразу відчула себе краще. Сили поступово додавалися, кровотечі вщухли, виразки загоїлися. Залишилися лише внутрішні болі, які не були такими сильними як колись. Вона приїхала в Жагаре вшанувати Всевишнього і біля труни благословенної Барбори подякувати за чудесне зцілення. ( Запис № 81).

F00-F99. ПСИХІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ  

1. 6 червня 1870 р. У Ганни Базарене з хутора Стагінтракіс Леляйської парафії Расейнського повіту від тривожності і переляку траплялося таке помутніння розуму, що її доводилося навіть зв’язувати, тому що все, до чого могла дотягнутися, вона розривала на шматки, рвала свій одяг і волосся на голові. Дітей била об землю. Так тривало десять місяців. Рідні, не знаючи, за що хапатися, вирішили дати обітницю Барборі Жагарській. Як тільки вони це зробили, до жінки повернувся розум, і вона повністю зцілилася. ( Запис № 57).

G00-G99.  ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

1. 26 червня 1856 р. У Барбори Палтакайте з Вайгувської парафії Шяуляйського повіту була контрактура ноги. Давши обітницю благословенній Барборі, вона відразу ж відчула полегшення і змогла прийти в Жагаре, щоб виконати дану обітницю. (Запис № 3).
2. 25 травня 1859 р. Цецилія Нугарене з містечка Калварія вісім років була паралізована. Давши обітницю благословенній Барборі, жінка відчула себе краще і згодом повністю одужала. (Запис № 6).
3. 25 липня 1859 р. У Петронеле Алсейкайте з містечка Калварія Тельшяйського повіту була контрактура ноги, крім того, вона багато хворіла. Після обітниці, даної відомій своїми чудесами Барборі, вона незабаром змогла ходити без милиць, немов ніколи ними і не користувалася. (Запис № 8).
4. 20 серпня 1859 р. Агота Барткене з містечка Калварія Тельшяйського повіту страждала від сильного головного болю, який доводив до помутніння розуму. Після даної в Жагаре обітниці Барборі, вона незабаром одужала. (Запис № 12).
5. 26 червня 1860 р. Моніка Жемгуліте з містечка Ендреявас однойменної парафії Расейнського повіту страждала від контрактури ніг: Відчуваючи найсильніші болі, вона три роки не могла ходити без милиць. Як тільки дала обітницю благословенній Барборі, відразу одужала. Приїхавши в Жагаре, вона чесно розповіла про це. (Запис № 14).
6. 16 червня 1861 р. У Магдалени Жоберене з містечка Вайгува Шяуляйського повіту була контрактура ноги, і протягом півроку медицина нічим не могла допомогти. Давши обітницю Барборі, вона відразу ж відчула себе краще. (Запис № 21).
7. 28 липня 1862 р. Петронеле Алсейкайте з Калварійської парафії Тельшяйського повіту чотири місяці страждала від нестерпного головного болю і з цієї причини відчувала сильну слабкість. Лікарі говорили, що медицина нічим не може допомогти, і їй доведеться померти. Як тільки вона дала обітницю Барборі, похованій в підземеллі під Старожагарським костелом, її здоров’я значно покращилося. Через чотири тижні вона вже могла подолати п`ятнадцять миль, щоб виконати обітницю. (Запис № 26).
8. 28 липня 1862 р. Доміцеле Алсейкайте з містечка Калварія однойменної парафії Тельшяйського повіту протягом багатьох років страждала від падучої хвороби, і була практично сліпа на одне око. Давши обітницю, відчула, що припадки зменшилися, і вона стала краще бачити слабким оком. (Запис № 27).
9. 26 травня 1865 р. у Уршуле Алекнайте з села Дімгайляй Седовської парафії Тельшяйського повіту була контрактура правої ноги і руки. Як тільки вона дала обітницю Барборі, їй відразу ж стало легше, нога випросталася настільки, що вона сама могла прийти в Жагаре помолитися. Контрактура руки залишилась. (Запис № 35).
10. 7 травня 1869 р. У Они Вішняускене (65 років) з містечка Кретінга, дочки Антанаса і Марійон, уродженки Картенської парафії Тельшяйського повіту Каунаської губернії раптово з’явилися нестерпні болі в області обличчя і голови. Вона відвідувала різні відомі своїми чудесами місця, але ніщо їй не допомагало. Від болю обличчя перекосилося і залишалося таким протягом п’яти тижнів. Одного разу вночі уві сні їй з’явилася жінка, яка сказала: «Якщо хочеш бути здоровою, склади пожертву Барборі в Жагаре». «Куди мені, такій слабкій, до того ж я так далеко живу», — відповіла вона. Незнайомка наполегливо стверджувала: «Ти можеш одужати, доки у тебе є вільний час». Це сталося відразу після Нового року. Прокинувшись, вона відчула себе абсолютно здоровою: голова більше не боліла, обличчя випрямилося, з’явилася здатність ходити як раніше. Такими змінами були здивовані всі свідки цієї чудесного події. (Запис № 44).
11. 7 вересня 1869 р. Син Юозапоти Ландсбергене, вдови з Риги, Юстінас вісім років страждав від падучої хвороби або хвороби св. Вітаса. Він робив усе, щоб позбутися цього нещастя, але поліпшення не було. Йому говорили: «Така хвороба — невиліковна». Хтось порадив просити допомоги у відомої своїми чудесами благословенної Барбори. Мати відразу ж дала обітницю відвідати її могилу і помолитися. Як тільки вона це зробила, син відразу почав одужувати. Хвороба більше не поверталася. Про це диво в будинку настоятеля Новожагарського костелу під час свята братства розповіла Юозапота Ландсбергене, яка вдруге відвідала Жагаре, щоб подякувати Богові за чудесне зцілення сина, завдяки заступництву Барбори. (Запис № 47).
12. 5 червня 1870 р. Йонас Мілешка з села Бірбілішке Трішкяйської парафії Шяуляйського повіту близько року страждав від падучої хвороби. Лікарі підтвердили, що хвороба невиліковна. Давши обітницю Барборі, він відчув себе набагато краще і повністю зцілився. (Запис № 52).
13. 6 червня 1870 року Господнього. У Барбори Ванагайте з містечка Кедайняй Расейнського повіту на руках, нозі і обличчі були рани. Права сторона тіла була паралізована, і хвора не могла нею управляти. У такому стані вона перебувала щонайменше два роки, відчуваючи страшну слабкість. Приймала різні ліки, виписані багатьма лікарями. Рани на зазначених ділянках тіла не гоїлися, і хвора не могла ворушити скутими суглобами. За чиєюсь порадою вона склала пожертву Барборі. Незабаром відчула себе краще, суглоби стали рухливими, зникла слабкість, що смертельно мучила її. (Запис № 53).
14. 6 червня 1870 р. У Ельжбети Валцене з села Найкяй Векшняйської парафії Шяуляйського повіту від переляку стали тремтіти руки. Шість місяців вона мучилася. Лікування домашніми і гомеопатичними засобами було марним. Вона складала пожертви в різних відомих чудесами місцях — полегшення не наставало. А як тільки дала обітницю Барборі, тремтіння відразу припинилася і більше не повторювалося. (Запис № 55).
15. 30 травня 1873 р. Уршуле Шукюте, дочка робочих Вінцентаса і Марійон з села Юодейкяй Шяуляйського повіту раптово захворіла головними болями, ослабло серце, кожну хвилину її давила задуха. Мати через Барбору молила Бога про здоров’я для дочки. Прокинувшись, дочка сказала матері: «Поїхали, мама». Та запитує: «Куди?» Дочка: «У Жагаре». На питання, навіщо їм туди їхати, дочка відповіла: «Хтось мені сказав, що я одужаю до неділі». З того воістину чудесного моменту Уршуле стала почувати себе краще і остаточно одужала. (Запис № 73).
16. 14 червня 1873 р. У Уршуле Гутінайтене з містечка Паграмантіс Расейнського повіту Каунаської губернії чотири місяці була контрактура ніг. Призначені лікарями ліки не допомагали. Уршуле дала обітницю чудесній Жагарській Барборі, і на третій день її стан покращився, а через деякий час вона повністю зцілилася. ( Запис № 75).

H00-H59. ХВОРОБИ ОКА ТА ЙОГО ПРИДАТКОВОГО АПАРАТУ

1. 16 червня 1857 р. У Емілії Ейгвілайте з місцевості Йогелішкес Салантської парафії Тельшяйського повіту кілька місяців неймовірно сильно боліли очі, і з цієї причини вона погано бачила. Як тільки вона дала обітницю благословенній Барборі, біль відразу припинився, підступна і небезпечна хвороба покинула її, зір повернувся. (Запис № 4).
2. 12 червня 1859 р. Доміцеле Улбайте з Алседської парафії Тельшяйського повіту впродовж багатьох років з народження страждала від очної недуги, і жодні поради, як лікуватися, не допомагали. Давши обітницю Барборі, відразу одужала. (Запис № 7).
3. 27 липня 1859 р. Петронеле Чекаускене з містечка Гегренай Тельшяйського повіту сім років важко хворіла невідомою хворобою очей. Жодна порада лікаря не допомагала, хвороба пророкувала вічну сліпоту — жінка навіть стежки під ногами не бачила. Після обітниці відомій своїми чудесами Барборі зір став так стрімко поліпшуватися, що вона одна без супроводу прийшла в Жагаре, щоб виконати обіцянку. (Запис № 9).
4. 12 травня 1860 р. у дворецького Феліксаса Новіцкіса з села Шлюпщяй Куршенської парафії Шяуляйського повіту було невиліковне більмо на очах. У сні якийсь старець порадив йому відвідати відому своїми чудесами благословенну Барбору в підземеллях Старожагарського костелу. За словами цього старця, тоді він відновить зір. Дворецький дав обітницю і відразу ж зцілився. Приїхав у Жагаре, щоб виконати свою обіцянку. (Запис № 13).
5. 27 травня 1861 р. Она Маєвська і Агнета Каждайлайте з містечка Алседжяй Тельшяйського повіту розповідали, що вони довго скаржилися на очі. Як тільки дали обітницю Барборі, очі зцілилися. (Запис № 20).
6. 29 серпня 1862 р. Марційоне Янкаускене з містечка Леплауке Тельшяйського повіту цілий рік боліло око, мучили нестерпні головні болі. Ліки не допомагали. Як тільки Марціона дала обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі, похованій в підземеллі Старожагарського костелу, їй відразу стало краще. (Запис № 29).
7. 18 жовтня 1867 р. Антанас Сорока, дворецький Расейнского повіту однойменної парафії з села Пагедотіс впродовж чотирьох років був майже сліпим. Як тільки він дав обітницю, йому відразу ж стало краще, і через чотири місяці він з майже здоровими очима прибув до Жагаре, щоб виконати обітницю — вшанувати прах Барбори і подякувати Богові, що робить чудеса через своїх святих. (Запис № 38).
8. 29 травня 1868 р. Ельжбета Кондротайте з Вейвірженської парафії Тельшяйського повіту майже рік страждала від очних болів і ревматизму ніг. Тривалий час приймала призначені лікарями ліки. Полегшення не наставало. Як тільки жінка дала обітницю Барборі, стала поступово одужувати. За три місяці очі майже зовсім одужали, а болі вщухли настільки, що вона могла виконати обітницю. (Запис № 41).
9. 21 вересня 1868 р. Магдалена Рукштелене, вдова з містечка Гіркальніс однойменної парафії Расейнського повіту, на два роки осліпла. Домашні засоби не допомагали. Наприкінці другого року дала обітницю благословенній Барборі. Зір одразу ж покращився. (Запис № 42).
10. 21 вересня 1868 р. Петронеле Гедрайтіте з містечка Гіркальніс однойменної парафії Расейнського повіту більше двох років страждала від очних болів. Крім того, на шиї виросла пухлина або гнійник. Подвійна недуга мучила нестерпними болями вдень і вночі. Не допомагали ні домашні засоби, ні ліки, призначені лікарями. Хтось порадив дати обітницю благословенній Барборі. Зробивши це, відразу ж відчула полегшення в очах, гнійник лопнув. Дівчина стала практично здоровою. (Запис № 43).
11. 18 липня 1869 р. У Кунігунди Баранаускене з містечка Варняй Тельшяйського повіту при пожежі вигоріли очі. Не було жодної надії, що лікарі їй допоможуть. Бачачи очі Кунігунди, люди говорили: «Тільки диво може її зцілити». Так і сталося. Ліки, якими вона лікувалася три місяці, не допомогли. Коли всі людські зусилля ні до чого не призвели, Кунігунда вирішила шукати допомоги у Бога. Згадала про Барбору в Старому Жагаре, чудеса, про які вона з дитячих років багато чула, і захотіла побачити її. Так подумавши, пообіцяла собі: «Якщо очі одужають, піду до її могили і виконаю дану обітницю». Їй відразу ж стало краще, поступово через шість тижнів вона стала бачити, немов очі очистилися від пелени. Вона одужала на подив усіх, хто знав про це нещастя. Обіцянку виконала. (Запис № 46).
12. 5 червня 1870 р. Теодора Малоньекайте з містечка Векшняй Шяуляйського повіту страждала від нелюдських очних болів. На очах появилось більмо, яку не проходило чотири роки. Домашні засоби і призначені лікарями ліки не допомагали. Як тільки дала обітницю, болі стали вщухати, більмо зникло, вона стала добре бачити. (Запис № 54).
13. 6 червня 1870 р. у Розалії Міцкуте з містечка Йонішкеліс Шяуляйського повіту боліли очі. Вони були настільки опухлі, що ходити вона могла лише в супроводі інших людей. Це тривало півроку. Як тільки Розалія склала пожертву Барборі, їй відразу ж стало краще, і вона повністю одужала. (Запис № 58).
14. 21 грудня 1872 р. дворецький Йонас Паулаускіс з Луоке Шяуляйського повіту приніс Барборі пожертву — піврубля від лютеранки Богомили Валантінайте, у якої довго боліли очі. З щирою вірою вона склала пожертву благословенній Барборі і незабаром одужала. (Запис № 71).
15. 26 червня 1873 р. у Вікторії Парагайтіте з містечка Ендреявас однойменної парафії Расейнського повіту дуже боліли очі. Три роки її лікували лікарі, але хвороба не відступала. Одного разу вночі їй наснилося, що вона потрапила в Жагаре, в склеп Барбори. Там жінка просила Барбору, щоб вона вимолила у Бога світло для очей. Барборa покликала хвору підійти ближче, провела руками по очах — немов зняла з очей якусь пелену. Прокинувшись, Вікторія відчула себе набагато краще, болі припинилися, і зір став нормальним. (Запис № 76).
16. 10 липня 1873 р. у Магдалени Ліден з містечка Вешвенай однойменної парафії Расейнського повіту близько 16 років сильно боліли очі. Жодні цілющі засоби, як домашні, так і з аптеки — не допомагали. Магдалена дала обітницю Жагарській Барборі, але не виконала її. Тому два роки її самопочуття не покращувалося. Потім знову звернулася до лікарів, а коли видужала, визнала, що здоров’я отримала від Бога, при заступництві благословенної Барбори. (Запис № 77).
17. 30 червня 1879 р. Уршуле Піліпайте з шпиталя (притулку для парафіяльних бідняків і бездомних) Таурагської парафії Расейнського повіту осліпла у віці 5 років, і протягом 14 років була сліпою. Домашніми засобами і ліками, отриманими від лікарів, її лікували, не знаючи міри, однак, безрезультатно. Склавши пожертву благословенній Барборі, незабаром відчула себе краще, однак, забула про дану обітницю. Очі знову помутніли. Тоді вона згадала, що не виконала того, що обіцяла зробити. Тому терміново, ведена великою вірою, дотримала даного слова. На четвертий день її стан покращився настільки, що прийшовши в Жагаре, вона зрозуміла, що абсолютно здорова. (Запис № 79).
18. 16 травня 1875 р. Марійон Драздаускене з Сітнаутайської (?) парафії Сейнської єпархії Польського королівства багато років жила, немов із затемненими очима. За порадою сусідської дівчинки звернулася по допомогу до благословенної Барбори, пообіцявши на колінах обійти навколо її труни. Тут же побачила світ і розгубилася — не могла повірити своїм очам. З того дня до неї повернувся зір — без сліду зникла сліпота, яка мучила її протягом семи років. (Запис № 82).
19. 19 серпня 1876 р. Мачікаускене з села Прішманчяй Жігайчської парафії Расейнського повіту була сліпою впродовж 12 років. Її очі були сильно пошкоджені — хвороба їх виштовхнула з очних западин назовні. Вона намагалася лікуватися як засобами народної медицини, так і ліками, які призначали лікарі. Ніщо не допомагало. Як тільки дала обітницю благословенній Барборі в Жагаре, відразу ж в очах відчула полегшення і стала добре бачити. (Запис № 84).
20. 20. 5 серпня 1883 р. у Пранцішкі Скіпаровової їхнього містечка Акмяне протягом п’яти років нестерпно боліли очі. Лікарі радили одне око прооперувати і так зберегти інше око від помутніння. Пранцішка не погодилася. Тоді її мати стала говорити: «Бачиш, що лікарські засоби вже нічим не можуть допомогти. Треба звертатися до Бога через святих чудотворців з твердою вірою в Його милість, склавши пожертву благословенній Барборі, похованій в підземеллі костелу. 1 рубль на Месу даси й пішки підеш в Старий Жагаре». Пранцішка так і зробила, і через два тижні біль відступила, одне око не відновилося, але інше стало абсолютно здоровим. Це трапилося в день св. Петра 29 червня. ( Запис № 87).

H60-H95. ХВОРОБИ ВУХА І СОСКОПОДІБНОГО ВІДРОСТКА

1. 28 вересня 1923 р. Она Сукайте, дочка Матеуша і Анни з села Драгіняй Папілеської парафії приїхала в Старий Жагаре виконати обітницю Барборі і подякувати Господу Богу за зцілення від хвороби вух. 27-річна дівчина розповіла, що впродовж півроку вона абсолютно нічого не чула, а лікарі казали, що слух вже ніколи до неї не повернеться. Тоді вона припинила приймати ліки. Десь на Великдень (в 1923 р.) вона пообіцяла відвідати могилу Барбори і помолитися на ній. Навіть не відчула, як у вухах стало спокійно. Поступово слух став поліпшуватися. ( Запис № 91).

I00-I99. ХВОРОБИ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ

1. 30 липня 1859 р. Барбора Урбанавічуте з шпиталя Тітувенської парафії Расейнського повіту протягом п’яти років була суцільно усипана ранами, не могла встати з ліжка, кістки випадали з ран. Як тільки дала обітницю відомій своїми чудесами Барборі, рани стали гоїтися, і через два місяці вона вже могла вставати, і навіть ходити. (Запис № 10).
2. 26 червня 1860 р. у Ляонаса Йонушаса з села Патіріс Ендреявської парафії Расейнського повіту на нозі з’явилася виразка, яка спричиняла нестерпний біль. Це тривало півтора року. Давши обітницю благословенній Барборі, він відразу ж став одужувати. Повністю вилікувався за шість тижнів. (Запис № 16).
3. 16 травня 1864 р. Агнета Жукаускене з села Стріпіняй Ілакської парафії Тельшяйського повіту впродовж трьох років страждала від ран, що відкрилися на ногах. Давши обітницю, відразу ж одужала. (Запис № 31).
4. 6 липня 1865 р. Антаніна Сувейкайте з села Салаучяй (?) Жідікської парафії Тельшяйського повіту впродовж трьох років терпіла болі в покритих ранами ногах, ледве могла ходити. Після обітниці Барборі жінка відразу ж відчула себе краще, болі відступили, рани стали гоїтися. (Запис № 37).
5. 15 червня 1870 р. Она Башкуте з села Пабуткальніс Ужвентісської парафії Шяуляйського повіту злякалася скаженої собаки, і в неї на руках і ногах відкрилися дуже болючі рани, настільки вкриті виразками, що було видно кістки. Це тривало 10 років. Прописані лікарями ліки і поїздки до святих місць не призвели до результатів. Як тільки вона пожертвувала Барборі на одіяння полотняні рукава, відразу ж відчула, що біль став відступати, рани почали загоюватися, і через шість місяців вона стала абсолютно здоровою. (Запис № 59).
6. 14 травня 1873 р. у Моніки Клімавічюте з містечка Варняй щонайменше вісім років на руках і ногах були відкриті рани до самих кісток. Хтось із чужих людей, побачивши її плачевний стан, порадив дати обітницю або скласти пожертву Барборі Жагарській, відомій своїми чудесами. Зробивши це, Моніка стала себе почувати все краще і краще, болі швидко вщухали, рани почали гоїтися, а через шість місяців і зовсім затягнулися, залишилися лише шрами. Одна нога ще певний час залишалася опухлою, але болю не відчувалося. (Запис № 72).
7. 4 липня 1874 р. у Барбори Трінкене з хутора Рудікяй Папілеської парафії Шяуляйського повіту протягом трьох років нога була вкрита ранами. Лікарі вирішили, що це невиліковно і порадили ногу ампутувати, бо жодні ліки не допомагали. Жінка склала пожертвування Барборі і через 3 дня відчула, як відступає жахливий біль, а рани стали гоїтися. (Запис № 80).
8. 15 липня 1923 р. з Тельшяйського повіту в Жагаре приїхали Михалина Пашкявічене з матір’ю Марційоною Мартінкене, щоб виконати обітницю, дану благословенній Барборі. Михалина протягом деякого часу страждала від страшної хвороби: на ногах відкрилися величезні рани, кісточки стали кришитися і викривлятися назовні, хвора відчувала невимовні болі. Звернулася до лікарів, але марно. Дізнавшись про благословенну Барбору, дала обітницю відвідати Старий Жагаре. Помолившись біля труни Барбори, почала мити ноги чистою водою. Рани стали зникати, болі вщухали, відступали, нога настільки зміцніла, що можна було йти пішки. (Запис № 90).
9. 4 травня 1880 р. Єва Бернотайте з Шілальскої парафії Расейнського повіту два роки страждала від нелюдських болів всього тіла, яке було повністю вкрите ранами, що не піддавалися жодним лікам і порадам лікарів. Ні домашні засоби, ні відвідування місць, званих святими, не допомагали. Як тільки жінка склала пожертву благословенній Барборі, похованій в підземеллі Старожагарського костелу, рани стали гоїтися, і здоров’я стало повертатися. Через три тижні вона могла виконувати всі звичайні роботи, не відчуваючи ні найменшого болю або слабкості. (Запис № 86).

K00-K93. ХВОРОБИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

1. 15 травня 1856 р. Костянтина Пшялговска з містечка Калварія Тельшяйського повіту приїхала в Жагаре, щоб виконати дану Барборі обітницю. Перед цим вона сповідалася і приготувалася чесно розповісти, як вона кілька місяців страждала від нестерпних спазмів, і як відчула себе набагато легше, і одужала, давши обітницю благословенній Барборі. (Запис № 2).
2. 12 травня 1865 р. Доміцеле Толюшіте з Каркленської філіальної парафії Пашілської парафії Расейнського повіту Каунаської губернії страждала від нестерпного зубного болю. Як тільки дала обітницю, болі відразу припинилися. Однак, коли вона вирішила виконати обітницю через іншу людину, а не сама, зуби знову стали хворіти. Згодом була виконана подвійна обітниця. ( Запис № 34).

L00-L99. ХВОРОБИ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ

1. 15 травня 1859 р. Агота Гірдвайнене з містечка Калварія Тельшяйського повіту з самої юності хворіла колтуном, на обличчі були червонуваті плями у формі раку, і сильно боліли кістки. Як тільки дала обітницю благословенній Барборі, чудесним чином стали зникати плями на обличчі, затихли болі в кістках. (Запис № 5).
2. 29 травня 1861 р. у Барбори Баневічюте з села Ейгаляй Куртувенської парафії Шяуляйського повіту протягом півроку було опухле обличчя і шия. Ліки не допомагали. Як тільки жінка склала пожертву відомій своїми чудесами благословенній Барборі, опухлість зникла. Коли вона хотіла відмовитися від даної обітниці, на нозі виріс гнійник. (Запис № 19).
3. У вдови Еуфемії Станявічене з села Юргялаукіс Седовської парафії Тельшяйського повіту на обличчі з’явився нарив, що не загоювався. Лікар вирішив, що вона від цього нариву неминуче помре. Як тільки жінка дала обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі, похованій в підземеллі Старожагарського костелу, нарив лопнув, і хвора вилікувалася. (Запис № 25).
4. 26 жовтня 1885 р. у Йонаса Клями, кавалера з села Вайлабай Відуклеської парафії Расейнського повіту Каунаської губернії на обличчі з’явився нарив, який нестерпно мучив його цілий рік. Випали майже всі зуби, не допомагали ні ліки, ні поради лікарів, ні відвідування святих місць. Як тільки чоловік склав пожертву благословенній Барборі, він став почувати себе краще і через кілька років повністю видужав. (Запис № 88).
5. 23 січня 1886 р. Барборa Кабалене з села Балтрімай Ілакської спільноти Шачяйської парафії Тельшяйського повіту в дитинстві була так налякана, що на обличчі з’явилися дуже хворобливі червоні плями, схожі на проказу. Ліки, призначені повітовими і полковими лікарями, не допомагали, їм не вдалося навіть встановити назву хвороби. Якась жебрачка, у якої теж колись була схожа червона пляма, розповіла, що вона склала пожертву Барборі в підземеллі Жагарського костелу і вилікувалася. Жінка послухалася поради і, через три тижні після того, як вона склала пожертву Барборі, стала почувати себе краще і повністю одужала. (Запис № 89).
6. 18 вересня 1937 р. до будинку настоятеля Старожагарського костелу прийшла Мікаліна Урмонайте і розповіла, що в 1914 р. вона захворіла якоюсь хворобою носа. Ніс опухав, ставав дуже червоним і сильно болів. До лікаря жінка не пішла. Зовсім знеможена через хворобу у 1927 р. вона прийшла з села Буйвіджяй в Жагаре, де якраз відбувалося храмове свято Св. Петра. Вона сповідалася, помолилася, на третій день одужала і вже 10 років не хворіє. ( Запис № 95).

M00-M99. ХВОРОБИ КІСТКОВО-М’ЯЗОВОЇ СИСТЕМИ ТА СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ

1. 26 червня 1860 р. Она Петраускене з села Патріс Андріївської парафії Расейнського повіту двадцять років страждала від нестерпних болів у ногах. Після обітниці відомій своїми чудесами благословенній Барборі вона відразу ж стала почувати себе краще, болі зовсім припинилися (Запис № 15).
2. 28 травня 1861 р. Доміцеле Сулаєв з містечка Плунге Тельшяйського повіту багато років страждала від нестерпних болів у кістках. Незважаючи на те, що вона жертвувала багатьом чудотворним місцям і отримувала поради від лікарів, ніщо її не рятувало. Жінка дала обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі в підземеллі Старожагарського костелу і незабаром відчула полегшення, болі припинилися, і через чотири тижні вона стала абсолютно здоровою. (Запис № 18).
3. 17 червня 1861 р. Вінцентас Йорданас з села Гедайчяй Тіркшляйської парафії Тельшяйського повіту кілька років страждав від болю в ногах. Медичні поради не допомагали. Давши обітницю відомій своїми чудесами Барборі, чоловік одразу одужав. (Запис № 22).
4. 29 червня 1861 р. у Барбори Васерайте з села Паукіс Седовської парафії Тельшяйського повіту впродовж півроку були опухлі ноги, які нестерпно боліли. Давши обітницю благословенній Барборі в Старожагарському підземеллі, жінка одразу одужала. (Запис № 23).
5. 29 травня 1862 р. у Ляонаса Рачкаускаса з села Вісдаргяй Куршенської парафії Шяуляйського повіту з’явилася грижа, і за порадою лікаря-гомеопата він приймав ліки, але ніщо не допомагало. Давши обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі, чоловік за два місяці одужав. (Запис № 24).
6. 26 серпня 1862 р. Єва Шавескіте з Відуклеської парафії Расейнського повіту хворіла впродовж п’яти років: ноги опухли, вкрилися червоними плямами, крім того боліли руки, біль віддавав в голову, потім — в усі суглоби і жили. Лікування було безрезультатним. Давши обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі, жінка відразу ж відчула полегшення: болі вщухли, зникли плями, пройшли набряки на ногах. Через шість тижнів вона практично одужала і змогла подолати п`ятнадцять миль, щоб виконати обітницю. (Запис № 28).
7. 28 червня 1865 р. Барборa Степонавічюте з села Гонплаукіс Ретавської парафії Тельшяйського повіту цілий рік страждала від сильних болів в руках і ногах. Як тільки жінка дала обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі, їй відразу ж стало краще, болі вщухли настільки, що незабаром вона змогла прийти в Жагаре і виконати обітницю. (Запис № 36).
8. 1 лютого 1868 р. Анастазія Лукшене з села Шаукляй Моседської парафії Тельшяйського повіту три місяці страждала від нестерпного болю в тазовому суглобі правої ноги. Біль її так змучив, що вісім тижнів вона не могла навіть лягти на бік. Хтось їй сказав, що в містечку Седа є лікарка, яка успішно лікує різні види болю. Жінка одразу вирушила до неї. Сама вона була не в змозі навіть сісти в віз. Лікар дала їй порошок, який треба було пити і мазь, якою треба було натирати хворі місця. Випивши порошок, жінка відчула неймовірну слабкість — думала, що не витримає і помре, не встигнувши повернутися додому. Син, який її віз, попросив матір дати обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі в Жагаре. Коли син і мати зробили це, за мить стан хворої значно покращився. Вона навіть баранку з’їла і відчула себе набагато краще. Коли вони в’їхали у двір, рідні хотіли прийняти хвору за допомогою опор, так само, як і під час її від’їзду. Тоді вона сказала: «Дайте, я сама покажу, як без вашої допомоги можу злізти з воза». І показала, а вночі могла спати на будь-якому боці. Про це чудесне зцілення вона розповіла сама, коли прибула до Жагаре, щоб виконати дану обітницю. (Запис № 40).
9. 24 вересня 1869 р. Барбору Вайчюнайтіте з села Гіркальніс однойменної парафії Расейнського повіту мучили нестерпні болі в суглобах по всьому тілу, ніщо не рятувало. Тоді вона пожертвувала благословенній Барборі. Біль у суглобах різко ослаб і перекинувся в голову. Жінка так важко хворіла, що у неї не було сил виконати дану обітницю. Вона нарікала на це своїм подругам. Десь через чотири тижні одного разу вночі їй уві сні з’явилася Барборa у супроводі святих, обняла її за голову і сказала: «Ти тільки йди туди, де склала пожертвування». Прокинувшись, жінка відчула, що ні голова, ні суглоби зовсім не болять. Вона виконала обіцянки, не відчуваючи ніде жодного болю. (Запис № 49).
10. 24 жовтня 1869 р. Анелі Вайткявічюте, 42 роки, з хутора Петрошяй Шяуленської парафії Шяуляйського повіту декілька років страждала від ревматизму обох рук і пальців, не могла випрямити рук. Радилася з лікарями. Ті повторювали одну й ту ж пісню — від ревматизму немає ліків. Як тільки жінка дала обітницю Барборі, їй відразу ж стало краще: вона могла ворушити пальцями, а ревматичні болі поступово вщухли. (Запис № 50).
11. 11. 15 червня 1870 р. Еляна Чербайте з села Бамбалай Ужвентісської парафії Шяуляйського повіту страждала від нестерпного болю в ногах, сім років не могла ходити. Лікувалася ліками, які виписували численні лікарі. Але замість полегшення, болі ставали ще сильнішими. Відвідування чудотворних місць теж не допомагало. Пожертвувавши Барборі пару шкарпеток, тут же відчула полегшення. Біль відступив за тиждень, і вона так зміцніла, що могла піти в костел, розташований в 10 верстах, і віднести обіцяний дар. (Запис № 60).
12. 16 червня 1870 р. Антанас Баркус з села Жібуряй Седовської парафії Тельшяйського повіту два роки страждав від нестерпного болю в ногах. Домашні засоби і поради лікарів не давали результатів. Одного разу вночі уві сні йому явилася Барборa і запитала, чи хоче він бути здоровим. Тоді зняла свої шкарпетки і вдягнула їх йому на ноги. Потім сказала: «Прийди в Жагаре, принеси мої шкарпетки». Прокинувшись, він не відчував жодного болю, повністю видужав. Прийшовши в Жагаре, він подякував Богові за те, що одужав, завдяки заступництву благословенної Барбори. (Запис № 61).
13. 5 червня 1871 р. Она Урбонене з містечка Калварія страждала від нелюдських болів в ногах. Ліки, які вона приймала шість місяців, не допомагали. Як тільки склала пожертву благословенній Барборі, ноги відразу перестали хворіти, жінка вилікувалася. (Запис № 64).
14. 3 червня 1873 р. у Людгарди Буткевічюте з села Тічінай Седовської парафії Тельшяйського повіту нестерпно боліли голова і кістки, опух ніс. Це тривало два роки. Ліки не діяли. За чиєюсь порадою, жінка звернулася до благословенної Барбори, пообіцявши, що прийде до неї, якщо швидко одужає. У той же момент відчула, як біль відступає і остаточно одужала. (Запис № 74).
15. 3 червня 1929 р. двадцятирічна Она Йонайтіте з містечка Розалімас з малих років хворіла: суглоби були нерухомі, до 5 років вона зовсім не ходила. Процедури її трохи зміцнили, але вона була настільки слабкою, що як тільки рухалася з місця, відразу падала. Давши обітницю благословенній Барборі, стала набагато сильнішою, настільки, що з Розалімаса в Жагаре за 1,5 дня прийшла пішки. ( Запис № 94).

N00-N99. ХВОРОБИ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

1. 29 червня 1869 р. дочка Ельжбети Стумбрене з села Ауксутіс Лайжувської парафії Шяуляйського повіту хворіла цілий рік, страждаючи від нестерпних болів у животі, як при сухоті із задухою, іноді мала ускладнене сечовипускання. Ліки не допомагали, не знала, що робити. Тоді в голову прийшла думка дати обітницю відомій своїми чудесами благословенній Барборі в Старому Жагаре. Зробивши це, відразу відчула полегшення, зсередини вийшов камінь, який і був причиною хвороби. (Запис № 45).

O00-O99. ВАГІТНІСТЬ, ПОЛОГИ І ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД

1. 16 серпня 1859 р. Петронеле Венцкене з села Гечайчяй Калварійської парафії Тельшяйського повіту після важких пологів стала безнадійно хворою. Після обітниці відомій своїми чудесами благословенній Барборі вона відразу ж відчула полегшення і стала одужувати. (Запис № 11).

Q00-Q99. ВРОДЖЕНІ АНОМАЛІЇ, ВАДИ РОЗВИТКУ, ДЕФОРМАЦІЇ ТА ХРОМОСОМНІ ПОРУШЕННЯ

1. 2 травня 1853 р. дружина знатного Людвікаса Мосціціса з маєтку Малденяй Трішкяйської парафії Шяуляйського повіту заявила, що її хвороба, згідно медичній науці, була невиліковною: вона терпіла більше року, безрезультатно приймала різні ліки. Дала обітницю благословенній Барборі і відразу ж відчула полегшення, і повністю вилікувалася. (Запис № 1).
2. 19 січня 1871 р. дочка сестри Марійон Гоштаутайте з села Шімуляй Куляйської парафії Тельшяйського повіту Броніте з самого народження була дуже чахлою, голова була немов у шишках, весь час нестерпно боліли ноги. Це тривало роки 4. Ні домашні ліки, ні призначене лікарями лікування не давало ні найменшої надії. Давши обітницю Барборі, Броніте одразу ж відчула чудесне полегшення, болі припинилися, дівчинка стала одужувати і незабаром повністю виздоровіла. Виконуючи дану обіцянку, тітка в Жагаре прибула разом з Броніте, щоб помолитися в підземеллі у останків Барбори, послухати святу Месу в цьому костелі, подякувати Богові за отримане, завдяки заступництву Барбори, здоров’я. (Запис № 62).
3. 27 жовтня 1871 р. Яніс Брінкіс, латиш з села Алкішкес Акмянської парафії Шяуляйського повіту ростив 2-річного сина Аугустінаса, який хворів практично з колиски. Домашні трави і поради лікарів не допомагали. Чоловік жив в Жемайтії серед католиків і чув про чудотворну благословенну Барбору в Жагаре. Він дав обітницю пожертвувати рубль, твердо вірячи, що син видужає. Так і сталося. Дитина відразу ж стала себе краще почувати і повністю видужала. (Запис № 67).
4. 20 червня 1874 р. Петронеле Казлаускайте з села Пашатрія Луокеської парафії Тельшяйського повіту з народження до трьох років не могла ходити. Коли було складено пожертву благословенній Жагарській Барборі, через чотири дні Петронеле почала ходити. (Запис № 63).

S00-S98. ТРАВМИ, ОТРУЄННЯ ТА ДЕЯКІ ІНШІ НАСЛІДКИ ДІЇ ЗОВНІШНІХ ПРИЧИН

1. 25 квітня 1925 р. Барбора Місявічене з села Перший, що відноситься до Папілеської парафії, в будинку настоятеля Старожагарського костелу розповіла, що п’ятнадцятирічному синові її сестри Йонасу Ластаускасу з Акмяне в 1894 р. в Старому Жагаре куля потрапила в груди. Він був доставлений в Йонишкис до лікарів, які вирішили, що хлопчикові залишилося жити лише три години. Йонас, почувши ці слова, став благати Барбору про заступництво. Будучи дуже слабким, він відразу заснув. Прокинувшись вранці, почувався зовсім добре: рана не боліла, куля в його тілі не завдавала жодних болів. Лікарі його відразу ж відпустили додому. Куля залишилася там, куди встромилася, але не представляла жодної небезпеки для життя. (Запис № 92).

Z00-Z99. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ЗДОРОВ’Я

1. 12 травня 1865 р. Котріна Толюшіте з Каркленської філіальної парафії Пашілської парафії Расейнського повіту два роки відчувала сильний біль у грудях і велику слабкість — до втрати свідомості, і через цю слабкість не могла ходити. Після обітниці благословенній Барборі їй стало краще. (Запис № 33).
2. 22 вересня 1869 р. Доміцеле, дружина Йонаса Паулаускіса з Плунгеської парафії Тельшяйського повіту впродовж семи років страждала від слабкості: Її різко кидало в жар, після чого вона ставала невимовно слабкою. Вона дотримувалася порад лікарів, не шкодуючи грошей, але покращення не було. Відвідувала численні відомі своїми чудесами місця. Нарешті, звернулася до благословенної Барбори. Незабаром після цього слабкість повністю зникла. Вона розповіла про це, коли прийшла виконувати дану обіцянку: замовити св. Месу і помолитися біля труни Барбори. (Запис № 48).
3. 6 червня 1871 р. у Доміцеле Урбонене з села Пабурге Алседжяйської парафії Тельшяйського повіту від переляку стала страшно боліла голова — до втрати свідомості і ріжучої болі в животі. На лікарів вона витратила 7 рублів сріблом, але здоров’я не покращувалося. Як тільки жінка склала пожертву благословенній Барборі, їй відразу стало краще, і вона повністю одужала. (Запис № 65).
4. 16 червня 1872 р. Барборa Контрімайте з села Лозоряй Ретавської парафії Расейнського повіту вісім років страждала від ослаблення тіла і великої слабкості. Довго приймала ліки, як призначені лікарями, так і домашні — не допомагало. Відвідувала місця, звані чудотворними, але здоров’я не покращувалося. Давши обітницю відомій своїми чудесами Барборі, відразу ж відчула себе здоровою і повністю одужала. (Запис № 69).
5. 28 червня 1872 р. Антаніна Шалтанене з села Содаль Кражяйської парафії Расейнського повіту хворіла 3 роки. Не піднімалася з ліжка, страждала від сильних болів у всьому тілі. Хвороба опановувала, жодні ліки не допомагали. Одного разу вночі уві сні почула голос: «Іди в Жагаре до благословенної Барбори і будеш здоровою». Повіривши в сон, вона дала обітницю відвідати це місце. Болі стали вщухати, і незабаром вона прийшла в Жагаре, щоб виконати обіцянку. (Запис № 70).
6. 25 квітня 1925 р. Оне Прачкене, що жила в Англії, важко хворіла. У 1924 р. перед Різдвом лікарі порадили зробити операцію. В іншому випадку вона не зможе жити. Оскільки операція обіцяла бути складною, жінка від неї відмовилася. Мати Они дала обітницю благословенній Барборі. Дочка теж пообіцяла Барборі, і мати дякувала Богові, що дочка залишилася здоровою і операція не знадобилася. Обидві дякували Барборі за її потужне заступництво перед Господом Богом. (Запис № 93).

ВИПАДКИ ІЗ ЖИТТЯ

1. 18 жовтня 1867 р. Олександра Хожевска, вдова з Кражяйської парафії Расейнського повіту, яка працювала на посаді лікаря, стала жертвою нападу двох грабіжників, яким, рятуючи своє життя, віддала все, що у неї було з собою: гроші і золоте кільце. Однак, вони жертву не відпустили і вирішили її вбити. Один схопив за шию, інший шукав мотузку. У цей жахливий момент жінка встигла дати обітницю Барборі. Грабіжник відразу ж немов завмер — рука на шиї жінки розтулилась, другою він продовжував тримати її за плащ, але не сильно. Прийшовши до тями за допомогою надійної чудотворної Барбори, жінка з останніх сил скинула плащ, вирвалася з рук грабіжника, залишивши у нього одяг, і сховалася в гущавині лісу серед темної ночі.

Нещастя лікаря

Виконуючи свій обов’язок, йшла через гай

Зовсім недавно, ще цього літа.

Сутеніло, промені сонця згасли,

Настала ніч — стало сумно.

Так вона думала тоді.

Думки плуталися з сутінками,

Коли грабіжник нахабно схопив її за шию.

Вона тільки встигла вимовити — «Ісусе! Марія! »

Намагалася врятувати своє життя,

Віддала все золото і срібло —

Ніщо не рятує, вони повинні її задушити.

Один тримає і кричить: «Треба мотузку тягнути!»

— Свята Барборо, знаменита чудесами,

Ти всім допомагаєш, і за мене, вдову, заступись, —

У поспіху вона вимовила це святе ім’я,

І відразу відчула — плечі звільнилися.

Отримавши знак допомоги святих,

Вона вирвалася з рук страшних убивць.

Боже милостивий, дякую Тобі,

Що волею Твоєї я уникла небезпеки.

Свята опіка дивом допомогла,

І я пообіцяла розповісти про це людям

Зараз і назавжди, і на вічні віки

Прокидаючись щоранку, доки очей навік не заплющу.

(Запис № 39).

2. 14 грудня 1940 р. до будинок настоятеля Старожагарського костелу прийшла сестра черниця Марія Схоластика з Каунаса (дочка Серця Непорочної Діви Марії) і розповіла, що у них в Каунасі була сестра Тереса 21 року від народження. Вона готувалася до вічної обітниці. До цього у неї були 8-денні реколекції, які закінчилися 8 грудня о 14:00 після обіду. Тереса вранці дала вічні обітниці і хотіла піти на адорацію в костел, але оскільки була не зовсім здорова, за велінням старшої сестри лягла відпочити і в той же вечір, приблизно о пів на сьому, померла. Вночі з 8 на 9 листопада Тереса з’явилася старшій сестрі уві сні. На питання — «Кому нам молитися за свій край Литву? — Тереса відповіла: «У вас є своя свята Барбора Жагарська, до неї і звертайтеся». Прокинувшись, старша сестра навіть не згадала ні цього імені, ні прізвища, тому що ніколи не чула про Барбору з Жагаре. Довго нікому не розповідала про свій сон. 9 грудня підсвідомість старшої сестри наче повторювала, що це ім’я — Барборa. Згодом це підтвердив і батько Кудірка, священик, який знав про благословенну Барбору Жагарську. Повідомити про цей випадок і помолитися за мене в Жагаре відправилася наша старша сестра. Записав священик K. Гедвіла. (Запис № 97).